Даніїл Хаймович: Стратегічне судочинство з юридичного визнання гендеру в Росії

Я усвідомлюю, що більшості присутніх у цій залі юридичні питання, можуть здаватися досить нудними, але я спробую вас переконати в тому, що під час судових процесів, принаймні у Росії, буває дуже весело.

З 2012 року значна частина моєї роботи пов’язана з проектом безоплатної правової допомоги трансгендерам. Цей проект був створений для надання трансгендерним людям практичної правової допомоги в усіх питаннях, пов’язаних зі зміною документів. Крім цього, Проект надає усні та письмові консультації, представляє інтереси трансгендерних заявників в судах, в адміністративних органах, проводить освітні семінари для активістів та юристів. Щоб проілюструвати нашу роботу можу сказати, що за останній рік практично щодня ми отримуємо нові звернення електронною поштою, тобто запит на таку допомогу в РФ дуже високий.

Стисло опишу ситуацію в Росії. Вчора говорили про те, що процедура (юридичного визнання гендеру) має бути швидкою, доступною і прозорою. У Росії такої процедури немає, оскільки в правове регулювання цих питань досить обмежене. Закон скупо говорить про цю проблему. Існує закон про акти громадянського стану, в якому сказано, що заявник має право змінити документи, внести зміни до свідоцтва про народження (а саме – запис про стать), якщо він надасть медичний документ встановленої форми про зміну статі. Але закон нічого не говорить про форму цього документа. На момент прийняття цього закону Міністерству охорони здоров’я Російської Федерації було доручено розробити відповідний документ. Однак до сьогодні цього не було зроблено – така форма досі не існує в природі.

Даніїл Хаймович (Москва, Росія) – адвокат, участник Проекту правової допомоги трансгендерам.

Проект правової допомоги трансгендерам (Transgender Legal Defense Project) – правозахисний некомерційний проект, який розроблявся в 2011-12 роках і був запущений восени 2012 року.

Мета проекту – допомогти трансгендерним людям змінити документи, а також сприяти впровадженню гуманної, передбачуваною і простої процедури визнання гендерної ідентичності в Росії.

Проект надає безкоштовну правову допомогу трансгендерним людям з будь-яких регіонів Росії. Єдине обмеження – питання має стосуватися заміни документів (прізвища, імені, по батькові, вказівки на стать, фотографії – у будь-яких комбінаціях). Надається допомога зі зміною свідоцтв про народження, паспортів, документів про освіту, трудових книжок, свідоцтв про право власності, документів про військовий обов’язок і т. д.

Це призводить до того, що громадяни, які звертаються до органів реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін, отримують формальну відмову на підставі того, що будь-які документи, які вони надають – це можуть бути документи від психіатра, від ендокринолога, довідки про перенесені операції, будь-які медичні документи – не відповідають встановленій формі. І вони просто не можуть їй відповідати, адже такої форми не існує.

Тому в більшості випадків трансгендери в Росії змушені звертатися до судів для вирішення цього питання в судовому порядку.

Забігаючи наперед, скажу, що досить часто таким чином проблему вдається вирішити. Тобто, незважаючи на відсутність регулювання, а можливо, частково і завдяки відсутності регулювання, у більшості випадків трансгендери, які бажають змінити документи, все-таки отримують можливість це зробити.

Будь-які документи, які вони надають – це можуть бути документи від психіатра, від ендокринолога, довідки про перенесені операції, будь-які медичні документи – не відповідають встановленій формі. І вони просто не можуть їй відповідати, адже такої форми не існує.

Велика кількість людей, що живуть в Росії, народилися в колишніх республіках, десь за кордоном, а згідно російського законодавства, зміна запису про народження вноситься тим державним органом, тим РАГСом, в якому цей запис був зроблений, тобто за місцем народження. І уявіть ситуацію, коли людина народилася, скажімо, в Азербайджані, або, наприклад, в Україні (у нас досить багато таких заявників), десь у Донецькій області, і зараз ця процедура проходить через Міністерства юстиції двох країн, які повинні обмінюватися цими документами. І зрозуміло, що отримати якусь відповідь з Донецької області частіше за все просто нереально. Таким чином, виникає ситуація, коли у людини є судове рішення, яке набрало чинності, але реально поміняти документи вона не може.

Зараз мова йде тільки про юридичні питання, не торкаючись медицини, і коли я оцінюю час, який люди витрачають на зміну документів, я виходжу з того, що до нас приходять люди, які вже, як правило, звернулися до лікарів, отримали діагноз, часто вже пройшли операції, і на всі ці етапи вони вже могли витратити чимало часу. Зараз я кажу тільки про юридичну процедуру і ця юридична процедура повинна бути швидкою.

У нас є показовий, можна сказати, стратегічний випадок у місті Новосибірську, де юридична процедура зміни документів триває вже близько трьох років і вона досі не завершилася, бо заявник народився тут, в Україні, і ми поки що не отримали звідси жодної відповіді.

Однак іноді – і тут можна порефлексувати щодо таких аспектів процедури, як передбачуваність та прозорість – заявникам вдається досягти мети за досить короткий час. Тут немає якихось загальних тенденції, буває по-різному: залежно від регіону країни, від конкретної ситуації, від конкретного судді, все може відбуватися як дуже швидко і легко, так і дуже довго з великими труднощами. Багато залежить від судового розсуду (далі я наведу вам яскраві приклади). Щодо доступності: перш за все йдеться про фінансовий бік справи, і, звичайно, про доступність юристів і лікарів – не простих, а кваліфікованих, які знаються на цьому питанні. Хоча судова процедура загалом часто є досить формальним процесом, що не вимагає певних вузьких знань, правова культура населення в цілому і трансгендерних людей як частини цього населення, дуже низька, і існує багато адміністративних процесуальних бар’єрів, що не дають людям можливості самостійно захищати свої інтереси.

Щодо стратегічного судочинства, скажу відразу, що наш проект був від початку створений і спрямований на практичну допомогу заявникам і саме це ми вважаємо головним і першорядним фактором, коли приймаємо будь-які рішення у нашій діяльності. Чому я про це кажу? Бо часто стратегічна адвокація, незважаючи на всі її переваги, може суперечити або принаймні не бути узгодженою з інтересами конкретних заявників.

Наприклад, як я вже казав, у більшості випадків РАГСи відмовляються вносити зміни у документи за формальними підставами. Далі у нас є два шляхи. Ми можемо оскаржувати цю відмову як незаконну, бо відсутність правового регулювання не є підставою для обмеження прав будь-якої особи, або ж ми можемо не оскаржувати і не піддавати сумніву цю відмову, а піти іншим шляхом і через особливе провадження встановити факт зміни статі. Це дві відмінні процедури. І якщо перша оскаржує рішення суду, то друга просто дає нам судове рішення на підставі якого людина може внести зміни – отримати нове свідоцтво про народження і змінити документи.

Зі стратегічної точки зору, перший шлях мабуть буде більш вірним, бо в результаті ми отримуємо таке судове рішення: відмова РАГСУ визнана незаконною, встановлено, що ця відмова порушує права тощо. Але на практиці ми набагато частіше використовуємо другий шлях, бо він більш гарантовано дає нам позитивне рішення, швидше, без суперечки з державним органом. РАГСи, коли ми оскаржуємо їхнє рішення, дуже нервуються, хвилюються, заперечують. А коли ми встановлюємо факт, вони навіть підтримують і лишають рішення на розсуд суду. І всі задоволені. І люди теж задоволені. Це перший момент.

Другий момент. Тут вже йшлося про те, що в суспільстві, у юридичній спільноті, в судах, в адміністративних органах існує думка, що зміна документів для трансгендерів це не метод лікування, а закономірний наслідок всіх попередніх процедур і що це просто констатація факту. І коли ми йдемо шляхом встановлення юридичного факту, ми фактично потураємо цій ідеї. Ми її фактично підтримуємо. Ми просимо лікарів сформулювати свої медичні документи таким чином, щоб там фігурувала фраза «змінено стать у результаті хірургічної корекції» чи «у результаті гормональної терапії проведено зміну гормональної статі». Ми фактично даємо судам те, чого вони хочуть. Їм потрібне це формулювання, і ми його даємо. І це позбавляє можливості тих трансгендерів, котрі не здійснили жодних втручань, піти в суд і через суд змінити документи, бо в них немає медичної довідки, де було б вказано, що їхню стать було змінено.

Тут мабуть треба було б сказати про те, що одним із напрямків стратегічної адвокації могла би бути спроба розробити і затвердити форму довідки, щоби взагалі зняти питання про судовий процес, зробити цей процес адміністративним і щоб в РАГСі не відмовляли.

Суддя порадила трансгендерному чоловіку припинити фарбувати волосся, бо, дослівно, «час перетворюватися на чоловіка, а волосся фарбують жінки».

Але я повернусь до того, про що я вже говорив: відсутність регулювання на сьогодні – це краще, ніж спроба розробити форму довідки, бо ми не можемо гарантувати, що ця форма не буде містити наприклад, вимогу примусової стерилізації або інших втручань або буде обмежений перелік медичних установ, де можна отримати цей діагноз. Тому на сьогоднішній момент буде правильним, і для наших заявників у першу чергу, бо їхні інтереси є нашим пріоритетом, все таки використовувати існуючі пробіли, котрі дозволяють більшості таки змінити документи.

Крім проблеми можливого конфлікту між стратегічною адвокацією та інтересами конкретних заявників, нашому стратегічному судочинству дуже часто заважає неосвіченість суддів, котрі ведуть ці справи. І в цьому контексті отримання позитивних рішень у справах цієї категорії може вважатися стратегічним, оскільки допомагає просвіті суддів. У Росії не прецедентне право, тобто прецедент не є джерелом права, але при цьому існує таке понятння як «єдність судової практики». Тож звісно – судді дивляться на інші рішення. Крім того, у кількох випадках судді самі просили нас принести подібні рішення, щоб побачити, що так, дійсно, запит можна задовольнити, таке вже було. І звісно, коли ми подаємо запит, і додаємо до нього 5-10 рішень у аналогічних справах, це безумовно чинить вплив на суддю.

Однак судді, як правило, мало що уявляють, мало що знають про цю проблему. Можу навести як приклад кілька випадків.

У одному з судових процесів суддя з переляку сказала заявнику, що у його справі обов’язково має бути присутній прокурор, хоча це не передбачено жодним нормативним актом, але вона вирішила, що так має бути. Унаслідок цього процес затягнувся і ми витратили багато часу, щоб пояснити судді, що прокурор тут не потрібен.

У іншому випадку суддя попросила заявницю, трансгендерну жінку, довести, що вагінопластика є незворотною операцією. Оскільки, звісно, сама заявниця не була лікарем, суддя не зважала на її слова і почала говорити про те, що зараз вона призначить судову експертизу зі встановлення факту незворотності. Але, на щастя, заявниця звернулася до медичної установи, де їй робили операцію, і лікарі видали їй довідку, у якій було написано, що вагінопластика – це дійсно незворотня операція.

Відсутність регулювання це краще на сьогодні, ніж спроба розробити форму довідки, бо ми не можемо гарантувати, що ця форма не буде містити, наприклад, вимогу примусової стерилізації або інших втручань, або буде обмежений перелік медичних установ, де можна отримати цей діагноз.

І я вже мовчу про те, що під час багатьох судових процесів судді, як на мене, навіть знаючи яке рішення вони винесуть, просто задовольняють власну цікавість, ставлячи вкрай некоректні питання заявникам: про їхнє особисте життя, про те, чи планують вони проведення генітальних операцій, про те, як до цього всього ставляться їхні батьки. Хоча у 100% випадків заявники – це дорослі повнолітні люди, їх про це питають і навіть просять батьків прийти до суду і розповісти про своє ставлення. Під час нещодавнього процесу суддя порадила трансгендерному чоловіку припинити фарбувати волосся, бо, дослівно «час перетворюватися на чоловіка, а волосся фарбують жінки».

У більшості випадків наші заявники досить терпляче ставляться до цих питань, бо для них сама можливість змінити документи є дуже важливою, тобто вони думають: ну добре, ми прийдемо і розкажемо, тільки задовольніть наш позов.

Коли ми маємо обирати між стратегічними цілями та конкретними інтересами заявника, ми завжди керуємося тим, чого хоче заявник. Ми пояснюємо йому чи їй можливі варіанти, альтернативи, і якщо людина каже: так, я готова йти до кінця – отримувати відмови, оскаржувати їх, бо я хочу добитися визнання відмови РАГСу незаконною, – то ми беремо цю справу, для нас вона має стати стратегічним рішенням. Але коли людина каже: ні, я не хочу боротися, я просто хочу добитися конкретного результату, і просто змінити документи. Ми не можемо вимагати і чекати від людей, щоб всі вони боролися і досягали якихось стратегічних цілей. Не всі готові бути активістами та бійцями.

На даний момент наше стратегічне судочинство спрямоване в першу чергу на створення судової практики зміни документів для трансгендерів, у яких встановлено діагноз «Транссексуалізм», щоб хірургічне втручання і гормональна терапія були необов’язковими – і в досить великій кількості регіонів ми вже отримали такі судові рішення. Тобто суди визнають і приймають той факт, що медичні показання є достатньою підставою для внесення змін у документи. Відносно нещодавно ми отримали апеляційне рішення Московського міського суду, у якому була скасована відмова першої інстанції і, як не дивно, суд при цьому посилався на Міжнародні стандарти надання допомоги трансгендерам. Я припускаю, що тут або судді погуглили, або вони чи знайшли десь якесь аналогічне рішення, але це була приємна несподіванка і тепер ми можемо використовувати це рішення у нашій практиці.

Ми не можемо вимагати і чекати від людей, щоб всі вони боролися і досягали якихось стратегічних цілей. Не всі готові бути активістами та бійцями.

Однак, незважаючи на це, в Росії досі не існує єдиної практики. Різні суди виносять абсолютно різні рішення за аналогічних обставин. Наприклад, у Москві одна і та ж суддя в одному і тому ж суді, але з різницею в рік, винесла кардинально протилежні рішення по двох справах з абсолютно ідентичними обставинами. Першим рішенням вона задовольнила заяву трансгендерної жінки про внесення змін до запису про народження – причому, хочу уточнити, в обох випадках у заявниць була проведена одна операція. Але в другому випадку суддя категорично відмовилася такі зміни вносити, заявивши, що ця операція є лише першим етапом, і треба робити інші операції – за рік її думка змінилася, мабуть, відбулися якісь зрушення в свідомості.

Тому, на мій погляд, зараз основним нашим завданням, крім надання допомоги конкретним громадянам у конкретних справах, є збирання позитивної практики, адже з кожним позитивним рішенням наша аргументація в кожній справі стає сильніше. Ми можемо додавати якісь аргументи, які судді прописують у своїх рішеннях. Можливо, це дозволить нам все-таки привести все до якогось більш-менш спільного знаменника, принаймні в судах.

Даніїл Хаймович: Стратегічне судочинство з юридичного визнання гендеру в Російській Федерації